ГОРБАЧИХА: ДИКА І НЕЗНАНА Частина 2
29.авг.2011

Природні скарби

 
Наразі урочище Горбачиха являє собою поєднання усіх типів заплавного ландшафту з властивими для них рослинними угрупованнями. В південно-східній частині урочища збереглися рештки реліктових прируслових піщаних гряд (Власне це вони колись називалися Лисою горою). Піщані гряди вкрито типовою пісоклюбною (псамофітною рослинністю), утворює ксерофітні (сухі) луки. Рослинність псамофітних ділянок сформована переважно куртинами костриці Беккера, куничника наземного та келерії сизої. Борізноманіття ксерофітних лук створюють численні види рослин: щавель горобиний, миколайчики плоскі, гвоздика Борбаша, енотера дворічна, полин дніпровський, заяча капуста звичайна, їдка та шестирядна, підмаренник звичайний та північний та багато інших. Рясно зростає тут також напівпаразитична рослина – дзвінець малий.

Реліктові прируслові піщані гряди вкрито пісколюбною рослинністю (Фото автора)

Реліктові прируслові піщані гряди вкрито пісколюбною рослинністю (Фото автора)

З рідкісних рослин на таких ділянках виявлено квітуючі особини козельців українських, які занесені до Європейського Червоного списку рослин. На схилах і верхівках гряд наявні також зарості верби гостролистої (шелюги) – шелюжники. На таких ділянках також можна побачити дикого родича посівного жита – жито лісове та пісколюбну осоку колхідську.
Козельці українські – рослина занесена до Європейського Червоного списку (Фото автора)

Козельці українські – рослина занесена до Європейського Червоного списку (Фото автора)

Але найбільшу частину урочища замають екосистеми заплавного лісу. Як ми вже показали раніше на основі аналізу архівних аерофотознімків до зарегулювання Дніпра та припинення природного гідрорежиму, більша частина урочища була імовірно вкрита луками, що перемежовувалися з окремими смугами осокорово-вербових лісів. Наразі ж в умовах відсутності періодичного і тривалого затоплення більша частина урочища вкрилася лісовими екосистемами. Ліси тут сформовано переважно тополею чорною (осокором) та вербою білою. При цьому трапляються дуже старі екземпляри цих дерев. Великі площі дикого непорушеного заплавного лісу, який завдяки великій вологості, ліанам дівочого винограду, щільному травостою і підліску можна образно порівняти з амазонськими нетрями, це найбільший скарб урочища Горбачиха. Адже в інших лівобережних заплавних урочищах від Вигурівщини до Осокорків такі комплекси або фрагментарні або повністю втрачені.
Заплавні ліси Горбачихи – її найбільший скарб (Фото автора)

Заплавні ліси Горбачихи – її найбільший скарб (Фото автора)

Під пологом заплавного (так і хочеться написати тропічного!) лісу трапляються і справжні ботанічні раритети, наприклад давня папороть вужачка. Наявність цієї рослини свідчить про локалізацію в цьому районі грибної плями з якою рослина утворює зв’язок -мікоризу. Наявність же мікоризного поля це свідчення високою придатності урочища для існування лісових та болотяних орхідей.

Вужачка – рослинний раритет урочища Горбачиха (Фото автора)

Вужачка – рослинний раритет урочища Горбачиха (Фото автора)

На прилеглій до урочища акваторії Чорторию, заток та озер збереглися добре розвинуті комплекси прибережно-водної рослинності. Саме тут поширені формації глечиків жовтих, водяного горіха плаваючого, латаття сніжно-білого та сальвінії плаваючої, які внесено до Зеленої книги України. Реліктову водну папороть сальвінію плаваючу та водяний горіх плаваючий також занесено і до Червоної книги України, а інші два види водних рослин охороняються рішенням Київради 219/940 від 29.06.2000 р.
Прибережно-водна рослинність на акваторії Північної затоки урочища Горбачиха (суч. вигляд, Фото автора)

Прибережно-водна рослинність на акваторії Північної затоки урочища Горбачиха (суч. вигляд, Фото автора)

Червонокнижний водяний горіх плаваючий утворює біля узбережжя Горбачихи щільні зарості (Фото автора)

Червонокнижний водяний горіх плаваючий утворює біля узбережжя Горбачихи щільні зарості (Фото автора)

Горбачиха – це також край дивовижного фауністичного розмаїття. Узбережжя острова та заплавного лісу в урочищі Горбачиха використовується бобром, якого внесено до Додатку ІІ Бернської конвенції, та видрою, що занесена до Червоної книги України. Старі дерева на Горбачисі дають літній прихисток багатьом видам кажанів, що всі занесені До Червоної книги України. Небагаточисельні популяції утворюють американська норка, червонокнижний чорний тхір, білочеревий їжак та кріт.

Сліди діяльності крота поки звичайне явище на заплаві (Фото автора)

Сліди діяльності крота поки звичайне явище на заплаві (Фото автора)

Зарослі чагарниками смуги заплавних лісів і піщані коси активно використовуються з кінця літа і до початку льодоставу хвилею мігруючих через місто коловодних і лісових птахів. Зокрема тут на прольоті зупиняються червонокнижні кулик-сорока та малий крячок, а також занесені до того ж Додатку ІІ до Бернської конвенції крячок річковий, мартин малий та ціла низка куликів.
Влітку на прихованих затоках Горбачихи зокрема Чаплиній, полюють не тільки більш звичайні сірі, але й більш рідкісні великі білі чаплі.

 
Чаплине озеро – серце ще однієї київської Амазонії (Фото автора)

Чаплине озеро – серце ще однієї київської Амазонії (Фото автора)

Протягом теплого сезону заплавні ліси переповнені птахами: вівсянками, вівчариками, кропив’янками, очеретянками, дроздами та синицями. З інших видів внесених до Додатку ІІ до Бернської конвенції на вказаних територіях постійно гніздують сіра сова, ремез, вивільга, малий строкатий та сивий дятли та крутиголовка. Спостерігається також висока щільність гніздувань соловейка. Досить багатий світ плазунів та амфібій включає занесених до Додатку ІІ болотяну черепаху, ящірку прудку, деревну та гостроморду жаб, часничницю, а також вужа та озерну жабу. Деревну жабу внесено також до Червоної книги МСОП.
Велике значення має збереження прилеглої до берегів акваторії, де зокрема розташовано зимувальні ями. Тут взимку скупчується риба, в тому числі й такі малочисельні зараз у Дніпрі види, як головень, білизна, синець, а також цінні промислові види: сом та судак. В затоках Горбачихи зустрічаються також лин та карась сріблястий.

 
Білизна (Жерех) – характерна риба піщаних дніпровських перекатів (Фото автора)

Білизна (Жерех) – характерна риба піщаних дніпровських перекатів (Фото автора)

На краю загибелі
Втім, наразі Горбачисі загрожує повне знищення. Першим ударом для неї стало прокладання через її територію траси Подільсько-Воскресенського мостового переходу. Цікаво, що тоді було не тільки вирубано фрагмент заплавного лісу (траса мостового переходу пройшла вздовж вищезгадуваної дороги з плит, а отже імовірно найкоротшим шляхом), але й виникла загроза знесення розташованих на трасі мостового переходу дач.
Подільсько-Воскресенський мостовий перехід перерізав Горбачиху навпіл (Фото автора)

Подільсько-Воскресенський мостовий перехід перерізав Горбачиху навпіл (Фото автора)

У відповідь на протести дачників Київська міська адміністрація вирішила компенсувати їм втрачені ділянки…за рахунок Горбачихи. Тут вже у конфлікт втрутилися природоохронці… На жаль звичним стало те, що не тільки від прийнятої ще в повоєнні роки концепції паркового використання дніпровських урочищ, але й від новіших планувальних документів наразі у нас постійно відходять, намагаючись заробити на освоєнні прибережних ділянок. Тож, поки питання дачників, мосту і екологів зависло у повітрі, земельну ділянку загальною площею 40 га в урочищі «Горбачиха» у Дніпровському районі м. Києва було надано такому собі ТОВ «Будівельний міжгалузевий альянс». В урочищі відбулася рубка дерев під майбутнє будівництво. Наразі вже знищено більше 5 га заплавного лісу. Проте, жоден з контролюючих органів не вжив заходів з її зупинення. І це в той час як територія урочища «Горбачиха» зарезервована під створення об’єкту природно-заповідного фонду. Про це прийняте рішення Київської міської Ради № 14 від 17 лютого 1994 р., яким урочище зазначене у Переліку цінних природних територій та об’єктів, що резервуються до заповідання. Крім того, резервування урочища під заповідання було підтверджене Генеральним планом м. Києва до 2020 р. та Програмою комплексного використання зеленої зони м. Києва до 2010 р.

 
 
Вирубка Горбачихи

Територія північної частини Горбачихи зазнала варварської вирубки (Фото автора)


Відповідно до Наказу Міністерства охорони природи № 434 від 5 листопада 2004 р. «Про Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів відведення (викупу) земельних ділянок», Державне управління охорони навколишнього природного середовища у м. Києві не може погоджувати землевідведення за рахунок зарезервованих під заповідання територій. Проте, позиція Державного управління, яке не заперечує проти землевідведення і повідомляє, що погодження з його боку не здійснювалося, вказує на те, що таке погодження існує (http://sprotiv.org).
Зважаючи на велику природну і історичну цінність, урочище Горбачиха ще у 2004 р. природоохронцями номіноване на оголошення ландшафтним заказником місцевого значення «Долобецький-Горбачиха», що дозволив би зберегти екосистеми Горбачихи разом з розташованими через протоку цінними природними комплексами північної (малопорушеної) частини острова Долобецький.
Втім зроблено цього не було, натомість наразі урочище практично роздано під котеджну забудову, частину його території понівечено будівництвом Подільського-Воскресенського мостового переходу та вирубано перед запланованою забудовою. Таким чином ця унікальна перлина природи Києва так і може піти від нас назавжди непізнаною і гідно не оціненою…

Науковий співробітник історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця», к.б.н.

Парнікоза І. Ю.

Подробиці щодо топографії, історичного шляху та живого світу долини Дніпра в місті Києві, а також проблем і загроз її існуванню шукайте незабаром у нашій монографії «Київські острови та прибережні урочища на Дніпрі – погляд крізь століття» на сайті «Мислене древо» в розділі «Києвознавство» http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/sci/kyiv.html

 

Оригинал: http://parnikoza.livejournal.com/2460.html