Підписатися на новини






Наші партнери


Троещина, Деснянский район. Информационно-развлекательный сайт!

Головна
ГОРБАЧИХА: ДИКА І НЕЗНАНА Частина 1 Надрукувати Надіслати електронною поштою
29.авг.2011
Насмілимося стверджувати – це одне з найменш знаних київських урочищ. Мало хто знає де воно знаходиться. Мало кому щось говорить його назва. Єдине чим це урочище прославилося в мережі Інтернет, черговою боротьбою проти планів варварської збудови долини Дніпра. Не вірите? Що ж перевірте, адже мова йде про київське урочище Горбачиха. Дикість Горбачихи у ХІХ ст. зумовила те, що про неї як складову невисокого піщаного узвишшя, що тяглося від Русанівської протоки до села Вигурівщина, путівник Богуславського (1912 р.) повідомляв, що тут знаходилася Лиса гора – “улюблене пристановище київських, іногородніх та навіть іноземних відьом”. Залишається воно мало відвідуваним, захованим справжніми природним раєм і по сьогодні. В цій статті наша розповідь про історію, унікальну природну цінність та проблеми цього мальовничого куточка нашої прекрасної столиці, яке наразі може безслідно зникнути так і не відкритим.

Де знаходиться Горбачиха?


Загублений світ цього урочища знаходиться зовсім недалеко від географічного центру Києва та гомінкої цивілізації Лівобережжя. Адже навпроти Труханового острова та його вічного супутника – острова Долобецького, нижче за Подільський залізничний міст з лівого берега тягнеться величезний зелений масив, більша частина якого освоєна під Русанівські сади, втім найбільш винесена на захід частина, що розташована за межами протиповеневої дамби і півкругом звивається паралельно абрисам північної частини Труханового та Долобецького островів це і є Горбачиха.

Урочище Горбачиха (позначено 1) на супутниковому знімку та мапі Googlemaps

Урочище Горбачиха (позначено 1) на супутниковому знімку та мапі Googlemaps

Від дніпровських островів Горбачиха відмежована водами Чорторию, які між Долобецьким, Венеціанським (Гідропарком) островами та лівим берегом (до складу якого наразі входить Горбачиха) носять назву Русанівської протоки. Та його частина, що роз’єднує північну частину Долобецького та Горбачиху згідно лоції 1982 р. носить назву рукав Горбачів. Імовірно від назви цього рукава і пішла сучасна назва урочища.
Топографічна мапа урочища Горбачиха

Топографічна мапа урочища Горбачиха: 1 – захисна дамба проти повеней, 2 – Південна затока (ця і інші назви водойм наші, введені для зручності), 3 – піщані дюни, 4 – забудова: база УООР та база відпочинку, 5 – Північна затока, 6 – Подільский залізничний міст, 7 – район будівництва Подільсько-Воскресенського мостового переходу, 8 – Центральна затока, 9 – озеро Чаплине, 10 – Вужачкова протока, 11 – озеро Центральне, 12 – район варварських рубок

В плині історії
Давня історія урочища Горбачиха губиться в мороку віків. Адже так сталося, що ця спокійна заплавна місцевість до сучасного етапу залишалася неосвоєною, а отже була осторонь від вагомих історичних подій і тому не слугувала предметом писемних згадок. Зрозуміло, що ми не маємо інформації і з приводу того як вона тоді називалася. Одне зрозуміло, доля Горбачихи весь час була тісно пов’язана зі змінами гідрології заострівного рукава Десни – Десенки (пізніше весь за острівний рукав почали також називати Чорториєм, спочатку ж так називали протоку між островами Трухановим та Муромцем). Внаслідок мандрування (зміни русла) цього рукава, Горбачиха напевне певний час була відмежованою ним від решти лівого берега фактично являючи собою острів. Принаймні такою ситуація виглядала станом на 1855 р.

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1855 р.

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1855 р.

Проте вже у 1971-73 р.р. Горбачиха являє собою лівобережне урочище, відділене від материкового лівого берега реліктовою затокою (суч. оз. Русанівське).

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1871-73 р.р.

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1871-73 р.р.

Мапа Київської та Полтавської губернії 1915 р., складена за зйомкою 1868 р. свідчить, що в той час на території урочища розташовувалися тимчасові споруди - балагани.

Сучасне урочище Горбачиха – показано Балагани (1) на мапі Київської та Полтавської губернії 1915 р., складеної за зйомкою 1868 р.

Сучасне урочище Горбачиха ( показано балагани, 1) на мапі Київської та Полтавської губернії 1915 р., складеної за зйомкою 1868 р.

Згідно картографії початку ХХ ст. Горбачиха залишалася лівобережним урочищем. Релікт колишньої деснянської протоки – вже згадуване суч. оз. Русанівське, поступово замулювалося та відмирало.
Цікаву інформацію щодо реліктових лівобережних водотоків дає план лівого берега р. Дніпро від гирла р. Десни до гирла р. Чорториї землеміра Сноєвського, який імовірно був складений у першій половині ХХ ст. Насправді він напевне відбиває більш ранню гідрологічну обстановку. На плані зокрема показаний водотік Гнілуша - релікт колишнього Деснянського водотоку, що витікав з району сучасної Троєщини. Один з його залишків це напевне наразі існуючий струмок, що протікає рештками Троєщинських лук вздовж вулиці Бальзака і впадає до Десенки в урочищі В`язки. Втім в ті часи цей водотік впадав у Десенку нижче і біг в район суч. Керченської площі (де на мапі зазначено «болото Корчовая»; цікавий збіг назв, адже давньоруською назвою Керчі була «Корчев»). Тут він приймав у себе ще одну притоку, що складалася з спільного водотоку струмка з болота Корчова, що на північ від тодішньої Воскресенської слобідки та водотоку, що починався з району сучасних Русанівських садів (тут зазначено, невідоме з інших джерел не ототожнене нами з сучасними водними об`єктами «оз. Житнинь»). Цей останній водотік імовірно є також рештками мандрування (блукання) заострівного рукава Десни. Саме його рештками є як виявляється суч. озеро Радунка (Райдуга). На захід від Радунки також зберігся ланцюжок озер, що імовірно є також рештками колишнього водотоку Гнілуши.
Горбачиха на Плані лівого берега р. Дніпро від гирла р. Десни до гирла р. Чорториї, 1912 р. (за Маштаковим, 2001)

Горбачиха на Плані лівого берега р. Дніпро від гирла р. Десни до гирла р. Чорториї, 1912 р. (за Маштаковим, 2001)

В решті решт на Плані показано, що р. Гнілуша впадала в колишню затоку, що відділяла Горбачиху від лівого берега, що в процесі замулення згодом перетворилася на озеро. На плані зазначено також його назву – «оз. Неводне». Наразі це озеро збереглося майже вихідних абрисах і носить назву Русанівське.
Заходи з регулювання водотоку Дніпра проведені у д.п. ХІХ ст. не оминули і району сучасної Горбачихи. Адже спорудження напівзагати біля виходу з Чорторию (1883 р.), загати з переливом води дещо вище середини Чорторию (1884), а також побудова каналу до Старого Чорторию (Протоки між Горбачихою та суч. Долобецьким островом) відхилили головну течію Дніпра до правого берега. При цьому суч. Горбачиха залишалася лівобережним урочищем, що лише у весняне водопілля знов перетворювалося на острів.
Загата на Чорториї (за Максимовичем, 1901)

Загата на Чорториї (за Максимовичем, 1901)

Сучасне урочище Горбачиха на мапі 1896 р.

Сучасне урочище Горбачиха на мапі 1896 р., загата на Чорториї (а) забезпечила водність Старого Чорторию. Помітні також релікти колишнього рукава Десни, що під час повеней перетворював Горбачиху на острів (b), а також зачатки сучасної Північної затоки (c). Наявна також Південна затока з майже сучасними абрисами (d), а також озера в районі сучасного Чаплиного озера та Вужачкової затоки (e)

Довоєнні радянські картографічні матеріали не дають нам яких-небудь тогочасних назв пов’язаних з сучасним урочищем Горбачиха. Станом на 1931 р. північна частина сучасного Долобецького острова була сполучена з лівим берегом греблею так, що вхід до Русанівської протоки був перекритий. Горбачиха ж показана лівобережним масивом з невеликою затокою з півдня.

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1931 р.

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1931 р.

На схемі ж наступного 1932 р. показано відмінну ситуацію. Тут південна частина суч. Долобецького острова сполучена з Горбачихою, вони від’єднанні від лівого берега протокою.

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1932 р.

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1932 р.

Відмінну ситуацію ми бачимо на мапі 1936 р.: сполучені між собою Горбачиха та північна частина сучасного Долобецького острова від'єднанні від лівого берега лише затокою.

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1936 р.

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1936 р.

Невідповідність між даними 1931, 1936 та 1932 р.р. пояснюється, напевне, використанням на мапі 1931 р. більш ранньої гідрологічної обстановки. Що ж до протоки, що відділяла масив Долобецький – Горбачиха (на мапі 1932 р.), то вона, імовірно виникала лише під час розливів Дніпра. Це підтверджується німецьким аерофотознімком 1943 р.
Сучасне урочище Горбачиха на німецькому аерофотознімку 1943 р. (http://www.wwii-photos-maps.com/kievaerialscans/GX3938SG-260943/slides/GX3938SG-260943-100.html): a – релікти колишнього рукава Десни – суч. Русанівське озеро, b – Південна затока, c – район сучасного Чаплиного озера та Вужачкової затоки, d – Північна затока, e – піщані дюни – та сама Лиса гора, позначення наші

Сучасне урочище Горбачиха на німецькому аерофотознімку 1943 р. (http://www.wwii-photos-maps.com/kievaerialscans/GX3938SG-260943/slides/GX3938SG-260943-100.html): a – релікти колишнього рукава Десни – суч. Русанівське озеро, b – Південна затока, c – район сучасного Чаплиного озера та Вужачкової затоки, d – Північна затока, e – піщані дюни – та сама Лиса гора, позначення наші


Натомість, деякі дуже цікаві довоєнні подробиці зберегла до нас педантична німецька картографія. Так, на мапі Києва 1943 р. знаходимо місцеву назву тодішньої Горбачихи – Кодачек (як тут не згадати острів перед першим Дніпровим порогом – Кодацький). При цьому слід відмітити, що згідно вже згадуваному Плану Сноєвського, Кодаком називалася протока між островами Трухановим та Муромцем. Згідно мапі, а також аерофотознімку 1943 р. терени урочища Кодачек залишалися повністю не освоєними.
Сучасне урочище Горбачиха (1) на німецькій мапі 1943 р.

Сучасне урочище Горбачиха (1) на німецькій мапі 1943 р.

Цікавою деталлю, яку добре видно на мапі 1943 р. є більша за сучасну протяжність Північної затоки Горбачихи. Адже показаний на мапі її довгий південний ріг наразі напевне затоплено після підняття рівня води при заповненні Канівського водосховища.
Аналіз аерофотознімку 1943 р. також дозволяє пояснити вищеописані зміни острівного – півострівного статусу тодішнього урочища Кодачек (Горбачиха) та поряд розташованої північної частини острова Долобецький (на мапі 1943 р. - урочище Кут). Адже під час весняних повеней деснянські води з Десенки спрямовувалися не тільки у Чорторий. Значна їх частина утворювала потужний водотік Старим Чорториєм та Русанівською протокою. Все це призводило до відкладання у вказаних протоках, а також у Долобській та Венеціанській протоці великої маси алювію. Після спадання води це призводило до утворення у них великих піщаних мілин, які ніби об’єднували окремі заплавні масиви. На зазначеному знімку видно такі мілини біля входу до Старого Чорторию (протоки між урочищем Кут (північна частина суч. Долобецького) та лівим берегом), на південному закінченні Долобської протоки (між Трухановим та Долобецьким), а також у західній частині протоки між двома частинами сучасного Долобецького (суч. Долобецьке озеро та затока).
Аерофотознімок дозволяє нам також охарактеризувати тогочасні ландшафти цих урочищ. Це були ділянки заплавних лук, ксерофітні луки на піщаних гривах, невисокі вербові зарості, а також невеликі ділянки заплавного вербово-осокорового лісу.
По війні доля Горбачихи змін не зазнала, адже було прийнято концепцію паркового використання території Дніпровських островів та заплавних урочищ. В той час лише було освоєно під садові ділянки територію на північ від Подільського залізничного мосту, а також на схід від озера Русанівське. Втім, саму Горбачиху, відгороджену від садів захисною дамбою, полишили у спокою.

Урочище Горбачиха в системі паркових ландшафтів Києва, схема  1982 р.

Урочище Горбачиха в системі паркових ландшафтів Києва, схема 1982 р.

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1960 р.

Сучасне урочище Горбачиха (1) на мапі 1960 р.

Після спорудження Канівської ГЕС найбільша ріка України стала значно ширшою. Підпір води призвів до уповільнення течії. У свою чергу це спричинило часткове заростання русла. Ситуацію після спорудження Канівського водосховища якнайкраще характеризує лоція Дніпра 1982 р.

Горбачиха на лоції 1982 р. Добре помітні Північна (a) та Південна затока (b). розвиток яких імовірно був викликаний підвищенням рівня води з будівництвом Канівського водосховища

Горбачиха на лоції 1982 р. Добре помітні Північна (a) та Південна затока (b). розвиток яких імовірно був викликаний підвищенням рівня води з будівництвом Канівського водосховища

Саме на цій лоції ми вперше зустрічаємо і гідронім «рукав Горбачів» від якого імовірно і пішла сучасна назва урочища. В будь-якому разі вона є влучною бо добре відбиває тутешній хвилястий рельєф місцевості. Починаючи з 2000 р. назва ця з’явилася на план-схемах м. Києва. Свідченням людської активності на території Горбачихи стала збудована після війни дорога з бетонних плит, аналогічна прокладеній на Трухановому. Імовірно її призначенням було в комбінації з понтонними мостами забезпечувати швидку переправу військ через Дніпро по трасі Рибальський півострів-Труханів-Горбачиха.
 
Дорога з бетонних плит, що пролягла Горбачихою у післявоєнний час (Фото автора)

Дорога з бетонних плит, що пролягла Горбачихою у післявоєнний час (Фото автора)

(Далі буде…)

Науковий співробітник історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця», к.б.н.
Парнікоза І. Ю.

Подробиці щодо топографії, історичного шляху та живого світу долини Дніпра в місті Києві, а також проблем і загроз її існуванню шукайте незабаром у нашій монографії «Київські острови та прибережні урочища на Дніпрі – погляд крізь століття» на сайті «Мислене древо» в розділі «Києвознавство» http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/sci/kyiv.html

 Оригинал: http://parnikoza.livejournal.com/2127.html

 
< Попередня   Наступна >

Русанівські Сади © 1957-2017 Всі права захищені
За умови використання материалів посилання на http://sady.in.ua обов’язкове

Rambler's Top100