Головна arrow Документи arrow Отчеты о заседаниях arrow Містобудівна рада 13.12.2006
Містобудівна рада 13.12.2006 Надрукувати Надіслати електронною поштою
12.дек.2006

ПОКИ ПОДІЛ СПАВ....

......13.12.06 відбувалася Містобудівна рада,яка відпрацьовувала план його часткового знищення.

Але все по порядку. Дізнавшись, що п`ятим питанням порядку денного стоїть збереження Русанівських садів і знаючи схеми цього «збереження» члени правління покидали всі справи і відвідали Містобудівну Раду.Нудьгуючи, чекали своєї черги,слухали доповіді про те,що на Бєлічах –Шанхай , 80% власників якого бажають відселитися в багатоповерхівки. Цікаво,чи знають на Бєлічах про це своє бажання. Тиша. Бєлічі сплять. Потім щось про Голосєєво. Знов не ми. Ось з`явився Васильцов - це вже «тепло»,буде про Подільсько-Воскресенський міст.Васильцов- людина як людина, до нас звик , привітно посміхається, вітається. Гарна людина,якщо б тільки між нами не лежав той клятий міст. А ось і Петро Петрович Купрій. Це вже «гаряче», буде про збереження Садів. Тягне за собою планшети. За ті планшети трохи не загинув бідолаха 5 грудня на Громадських слуханнях від рук розлючених мешканців Русанівських садів. Людина з чесним обличчям.Чому ми його тоді спасли? Знали ж що бреше. Ходить навколо, в очі не дивиться, не вітається. Брехун. Аж ось прокиувся Присяжнюк. Нас побачив. Вітається. Не чекав. Терміново приймає рішення. Чому Ви тут? Та ми ж в порядку денному. Та де? Та ось! Так ви ж не згодні з нашим планом вашого збереження. Ні не згодні! То знімаємо питання, на доопрацювання його. Фух.... Знайшов правильне рішення. Все. Всі додому . Тепер посміхається. Купрія вітром здуло, разом з планшетами.А ми пильні, сидимо.Аж ось питання моста, його вихід на Поділ.Щось розказує красива жінка – архитектор. Розказує дуже тихо, якось невпевнено, наче на іспитах.Погано чутно.Відчуваємо, що каже щось не те,заповнює собою паузу, щоб потім тільки проголосувати. І все. Питання буде вирішено. На Київраду його. Там хлопці не підведуть,проголосують як треба,якщо тільки до того часу не повбивають один одного,а може хай би повбивали...

Але у членів містобудівної ради є питання, не зрозуміло ім з чого зроблено буде оградку у моста.Чавун це буде чи сталька.Фарбувати її кожен рік чи ні? Сперечаються 15 хвилин. Суттєве питання. У нас виникає питання: «Хто дурень – ми чи вони?» Ми не розуміємо як з Оболоні тим мостом потрапити на Поділ, з Подолу на Оболонь теж не можна;з Набережно – Хрещатицької немає лівого повороту на міст, немає з`їзду з естакади і таке інше,а вони про оградку! Аж ось викликали чоловіка – архитектора, не все ж жінку катувати. Але нічого не змінилося. Ні ім`я, ні прізвища не чутно, соромляться мабуть. Йдеться про щось для нас зовсім второсортне – про зовнішній вигляд опор для естакади, ще хвилин на 15. Прокинувся хтось з членів ради: «А без естакади не можна?» Лещенко відповідає: «Ні не можна!Ментальність в українців не та.Тунелями вони користуватись не вміють. Якийсь дядька –робочій не той рубільник вмикне з будуна –ось вам і техногенна катастрофа.»Сказав – відрізав і замуркотіли,заговорили,викликали ще одного чоловіка – архитектора, знов без прізвища-ім`я і давай про щось третєсортне (з нашого погляду), а саме чи можна без відбойника, вякий попадає машина у випадку аварії, чи ні, бо ж він зовнішній вигляд оградки псує.На цьому ті в залі, що порозумніше, додому потяглися, щоб такими дурнями себе не відчувати. І тут сталося диво!!! Встає чоловіче і на щирій українській мові розповідає де була сказана брехня,показує цю брехню на планшетах. Він показує, як буде з-під моста виглядати Іллімська церква,якщо вистоїть,що буде з іншими церквами, спорудами та вулицями Подолу. Він говорив і говорив, та й привів до тями зал. То був відомий в Києві Руслан Іванович Кухаренко. Дякуємо йому. У когось з членів містобудівноі ради вирвалося наболіле: «Та коли-небудь ми побачимо хоч один кінець цього моста в цілому, на правому чи на лівому березі!" Щоб закрити рота Кухаренкові вищезгаданий Лещенко почав викрикувати що цей чоловіче не такий чесний, як видає з себе, і там мовляв підписав, і там. Але було запізно, зал прокинувся,протягти те, що задумано не вдалося.Архитектори Ради почали задавати розумні питання,з Укрпроекту відповідати, що самі не знають, як будувати міст вздовж Дніпра. Почали сипатися пропозиції, як зробити по –людськи,переляк і зашореність таяли на очах. І знов проблема. Оскаженів пан Лещенко. Винищуючи очима він кинувся з образами на архитекторів Ради, потім на розробників,потім на людей в залі. На питання: « Чи проводились слухання на Подолі?» прокричав «Не проводились і проводитись не будуть,нема з ким розмовляти. І ви всі знаєте, що до квітня все буде побудовано незалежно від вас.» Ось такий у нас є кишеньковий Сталін. Не існують для нього ні закони України, ні закони містобудування.Запам`ятаємо прізвище –ЛЕЩЕНКО, Київ має знати своїх «героїв». Але як би він не кричав і не тупав вийшло як у класика «Всё пропало Шура!» , принаймі на цьому засіданні дійсно все пропало! Всі встали і вийшли. Антракт.


З повагою. Киянин, якому болить.

 

 
Наступна >

Русанівські Сади © 1957-2018 Всі права захищені
За умови використання материалів посилання на http://sady.in.ua обов’язкове

Rambler's Top100